Крила опустила осінь,
Сумно прилягла на постіль.
Чоло до стелі підняла –
Їй кімната затісна.
Б*ється, рветься, щось шукає,
“Не губи себе!”, благає…
“Особлива я пора –
Плачуть хмурі небеса.
Холод, сум і ностальгія.
Повернути літо – мрія.
Утім і я приношу радість –
На хандру наплюй, на слабість.
Я зігріти, як і літо можу
І в душі деньки погожі
Лагідний пошлють цілунок
Подарують щастя клунок. ”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609615
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: *Марічка*