Ти ідеш до дому, від ще однієї зрадливої жінки …

Ти  ідеш  до  дому,  від  ще  однієї  зрадливої  жінки,
І  ти  ідеш  до  автівки,  до  зупинки  за  два  квартали,
Твоя  душа  як  і  тіло  в  уяві  прикута  до  стінки,
До  тієї  сторінки,  до  якої  так  довго  звикали.
До  тієї  жінки,  що  постійно  являється  в  думах,
Коли  путаєш  ім’я  усіх  на  ім’я  що  для  неї  належить,
Коли  все  що  прекрасне  на  запах  в  її  парфумах,    
Коли  день  твій  від  погляду  ніжного  її  залежить.
Але  світ  став  понурим  і  осінь  всередині  завжди,
Ти  хотів  же  змінити  усе  і  змінити  на  краще  усіх,
Тільки  вже  не  знайти,  ні  кохання  тобі,  ні  правди,
І  не  перетворити  всі  сльози  її  на  сміх.
Ти  старався,  я  знаю,    ти  тягнувся  до  неї,
Ти  тягнувся  минуле  змінити,  яке  не  спасти,
Тільки  всі  твої  брудні,  правдиві  ідеї,
Неможливо,  бо  пізно  тепер,  донести.
Тому  і  йдеш  ти  до  дому,  від  ще  однієї  зрадливої  жінки,
Ти  ідеш  під  дощем  що  впивається  в  груди  ножем,
І  хотів  би  ти,  щоби  страта  пройшла  біля  стінки,
Біля  тієї  сторінки,  що  кохання  була  міражем.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: Віктор Непомнящий