Але ж я повернусь…
Прихилюсь до знайомої хвіртки.
Знаєш, краще не спи, коли я повернусь уночі.
Ти чекаєш мене за холодним стареньким одвірком.
Ти чекаєш мене…
ти на стіл покладеш калачі…
А до тебе – лиш крок…
Як тепер я себе переможу?!
І в тобі не впізнаю тебе в сяйві місячних кіл?
Ти чекаєш мене… я ж і кроку ступити не можу.
Скатертину ти стелиш
даремно на тисовий стіл.
То присядь на стілець.
І налий собі кварту горілки
(які зорі тут тихі між кронами наших беріз)
Та лише не виходь… не виходь зустрічати до хвіртки.
Бо закритий портал…
і я більше не стримую сліз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: гостя