Небо сльозилось уранці.
Піна в повітрі застигла.
Та по чиїсь забаганці
Усмішка верхи пробігла.
В полудень з вогкої пари
Навіть і сліду не стало.
Небо розсунуло хмари,
Сніп промінців розв’язало.
Клались на мокру бруківку,
Били в осінні цимбали.
Сяйво пускали в домівку,
Сум у серцях розгрібали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)