[u]Літературний альманах[/u]
[b][i]«Дух землі»[/i][/b]
[b]Видавець Стасюк Л.С.[/b]
Хмельницький – 2015
Видавництво книг "Лілія" (видавець Стасюк Л.С.) з Хмельницького випустило в світ нову збірочку віршів – літературний альманах «Дух Землі». І я, як патріот, тішуся, бо вихід кожної книжки є ще одною зернинкою в наш великий український мішок сукупного інтелектуального життя нації. Тим паче, це тематичний альманах патріотичної спрямованості.
Звичайно, патріотизм значною мірою – почуття природне. Будь-кому властиво любити ті місця, де він народився, намагатися їх пам’ятати, зберігати, прагнути побачити їх знову і знову.
Але чи могли б ми відчувати патріотичні настрої у всій повноті, якби не бачили, що їх відчувають і інші? Чи могли б ми написати патріотичні вірші, якби не читали патріотичні вірші поетів-земляків? Мабуть що ні. А значить патріотизму також треба вчитись. Навчатись самому і навчати співвітчизників, насамперед молодь.
Навчати можна двома способами. Перший – це розказати, як треба робити, навести приклад, як добре хтось щось вчинив. Другий – показати, як не треба і як не гарно. Це стосується і прикладів поведінки, і прикладів мислення, світогляду, творчості. Потрібно самостійно, без сподівання на владу шукати способи патріотичного виховання. Патріотизм тоді сильний, коли виховується самими громадянами, не сподіваючись на серйозну підтримку державних структур.
Та повернімося до нашої збірочки. В ній є тексти, які підходять для обох способів дидактики*, тобто якісна, як на мій суб’єктивний погляд, поезія і вірші не зовсім, сказати б, ідеальні.
Якщо виходити з визначення поезії, як «емоції, втіленої в досконалій мовній структурі», то емоції – це душа, а форма чи структура це тіло вірша. Одне без другого не справляє враження. Душа без тіла не проявляє себе, а тіло без душі – мертве. Коли не буде вміння втілювати почування словами – не буде поезії.
В альманасі «Дух Землі» з емоціями повний порядок, їх енергетичний потенціал задовольняє цілком. Щодо формальної досконалості – є питання.
Наведу нижче декілька строф з віршів альманаху, які сподобались і тому підходять для першого способу дидактики. Те, що здалося недосконалим – можливо, лише моя упереджена думка і тому його згадувати не буду.
Завжди скептично ставився до нетематичних літературних альманахів, таких собі поетичних «збірних солянок». Від хаотичного нагромадження тем, сюжетів, жанрів, стилів, форм, а буває ще й мов – йде обертом голова. Немає цілісності сприйняття такої книжки, лише сумбур**.
Навіть в тематичній збірці кожен твір унікальний, кожен несе свою ідею. В літературному альманасі «Дух Землі» є широкий спектр настроїв і думок, мотивів*** і лейтмотивів****. Природно, що найголовніший із них це любов в різноманітних патріотичних проявах.
– Любов до найрідніших людей, до сім’ї
Наприклад, така строфа в Ірини Рибчук:
[i]«…Малює син мені свої думки:
Ось він, подвір’я, хата,
Дерева, песики, автомобіль…
А тут – його найближчі мама й тато!...»[/i](111*****)
– Любов до людей близьких по духу чи спільним інтересам:
[i]«…Мертві друзі з фейсбуку
здаються такими живими,
коли ти не знаєш про те, що
їх уже немає в цьому світі….»[/i](184)
Андрій Скакодуб
– Замилування довколишнім:
В Ірини Рибчук
[i]«…Смакує літо персики в садку,
Он причаївся пташок у кутку,
Десь галасують дзвінко малюки,
Ламають персикам тонкі гілки…»[/i](109)
– Любов до рідної землі:
[i]«…Я тихенько приляжу
На прив’ялий покіс
І блаженно вдихну
Запах сіна і меду.
Приголублю очима
Краєвид – темний ліс.
Я на рідній землі,
Що для щастя ще треба?..»[/i](112)
Надія Таршин
– Любов до країни:
[i]«…Та я любив всім серцем Україну —
Засмучену, веселу і святу,
Любив я землю, як малу дитину,
Колись я з неї цвітом проросту...»[/i](4)
Світлана Бояркевич(Іспанія)
– Віра в свою країну:
[i]«…Гартує Господь непідкорених духом,
Не вбити ні війнам тебе, ні розрухам,
Ні ситим щурам, ні мистецьким повіям.
Хай звідки б пронизливий вітер не віяв…»[/i](16)
Валентина Попелюшка
– Наполягання на повазі до рідної мови:
[i]«…І коли у батьківській хаті
Ти говориш, немов чужинець,
Так і хочеться запитати:
Українцю, ти – українець?..»[/i](15)
Валентина Попелюшка
– Готовність захищати своє:
[i]«…Іду на ви.
Поцуплена легенда
З історії дідів, з моїх легень, де
Освячені віками корогви.
Я пам’ятаю і іду на ви…» [/i](85)
Лілія Батюк-Нечипоренко
– Про недавнішні героїчні сторінки, про небесну сотню:
[i]«…Як мертве листя, полетіли дні...
І ніби двері відчинились в пекло:
Ця смерть людей, застрягла у мені,
Мов куля, від якої серце смеркло…»[/i](90)
Анна Лимич
– Любов і вдячність героям, що захищали вітчизну:
[i]«…Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
І коли в небесах зарум`яниться сонячний промінь,
Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
І попадають зорі героям загиблим у спомин…»[/i](8)
[i]«…Гриф у гітари обніме, хрускіт відчує у пальцях,
Трепетно так притискають зброю, коханих, стакан…
Гляне на книжку пенсійну. Фото – йому дев`ятнадцять.
Бравий десантник в минулім. Хто він тепер?
Ветеран…»[/i](9)
Наталя Мазур
А чи багато людей прагнуть читати вірші взагалі і патріотичної спрямованості зокрема?
Це вже тема для інших роздумів.
==========
*Дида́ктика – один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань.
**Сумбу́р – щось неясне, безсистемне; плутанина, безладдя.
*** Мотив (в літературі) — проста складова частина сюжету, в рамках теми ліричного твору.
****Лейтмотив – конкретний образ, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір.
***** – в дужках номер сторінки в збірці.
====================
Євмен Бардаков
26.09.2015
========================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609800
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Віктор Ох