сіра кімната: старі рами ледь тримаються на місці.
крізь бите скло вривається розірване проміння ранку.
порожні стіни, цвіль чорніє на шпалерах в квіти,
в куточку зламаний стілець дитячий, критий лаком.
на стелі лампа, трішки вимащена в біле.
під нею стіл дубовий виїдений шашлем.
чорніють ніжки, поверх світла скатертина.
на ній стоїть потріскана, із глини, ваза.
стоїть людина, одинока тінь в кімнаті.
одна жива душа у чотирьох самотніх стінах.
ще рветься світло, крізь тягучу павутину,
і намагається зігріти пам'ять втрати.
старенькі руки, важко дихати в полоні.
обличчя сіре, наче попіл сотні згарищ.
у вазі квіти, не осінні, а весняні -
сухі мерці, покинули їх дотлівати.
порожній погляд, тлінні очі, сиві коси.
остання серед всіх, хто світ покинув.
і не світитимуть безмовні очі,
від втрати всіх, кого так сильно полюбила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609831
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2015
автор: inda_hata