Кладемо ми на серце руку
Співаєм щиро рідний Гімн.
Та так,що гомін віддається
Чи розумієм щось ми в нім?
Торгуєм душами своїми
Портфелі рвемо та крісла.
Копаєм прірву,мов чужі,ми
Де ж люде твоя голова?
Портфелі ділимо й крісла
Вкраїну рідну,свою матір.
Вже переступлена межа
Де люди ні гроша не варті.
В своїй землі немов чужинці
А Гімн,як «вірую»до Бога.
Опам'ятайтесь, Українці!
Та пам'ять-згубленії слова.
Господь все бачить,не сліпий,
За все у нас він запитає.
Чого,народе,ти німий?
У хаті словоньки немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2015
автор: Леся Утриско