Останні дні, ще все буяє,
А завтра з вітром опаде.
І вранці Сонце, ще заграє,
Але… не те. Не те. Не те.
Загубить барви листя в’яле.
Вже не шепоче, лиш скрипить.
Та небо, щось похмурим стало,
Злодюжко вітер знов бурчить.
Все більше посивіли трави,
Принишкли ввечері пташки.
Та, не такі з рання заграви,
Ще більш засмучені стежки.
Земля поволі засинає,
Багрянцем листя оповита.
Поволі Осінь нас минає,
Забуте відголосся Літа.
Осінні дні, дарунок долі.
Останній поцілунок неба.
Дерева гнуть гілки в покорі,
Але покори нам не треба.
Кладу долоні я на плечі,
Зів’яле листя, мов дарунок.
До мене, Осінь тихо шепче
Та в нагороду,… поцілунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609918
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.09.2015
автор: Dema