Осінній день,упертий,мов віслюк,
стоїть туманом сірим над лісами.
І вже дерева не здіймають рук,
і вже ворони схрипли голосами.
А сонце спить – не клич його,не руш,
розгублені ,розмиті в сіре хати,
і лиш малі дзвіночки диких груш
не дозволяють лісу заблукати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609998
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.09.2015
автор: Любов Матузок