Юносте моя, де ти?
Чи мені це нині вже тридцять?
Світить в небі ясний півмісяць.
І зірки співають сонети.
Юносте моя, хто ти?
Загубилася десь у хащах...
Знаю, ти для мене пропаща...
Й не повернешся більше ти зроду...
Юносте моя, ну чому?
Так невпинно летять мої роки.
Я ж стою і не зрушу ні кроку...
Так же любо чекаю зиму.
Юносте моя, не журись!
Ліпше з фото на мене дивись!
Бачиш, гарна я мама й дружина,
В мене поряд щаслива родина!
І не думай, що було колись...
(тільки сльози рікою лились...)
п.с. на фото я в юності) там мені 18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610363
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.09.2015
автор: Троянда Пустелі