І я їй казав: „Поки зможеш любити – люби!”
Всі впевнятимуть, що не протягнеш і чверті доби
але ти – не слухай нікого,
окрім хрусту камінчиків в ритмі ходьби
І я їй казав: „Сумніватись в собі не смій!”
Підповзатимуть спогади, наче хитрющий змій
Відбивайся від нього,
Поневірятися – то є найгірша з можливих дій
І я їй казав, що навколо камінний ліс
Море вигаслих душ, океан непролитих сліз
Все життя – як відкрита рана,
що пробив межи ребер біс
І якщо ти не зможеш прямо,
очі – хусткою, вуха – воском,
та йди навскіс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610658
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2015
автор: Amaya