Від розмов з людьми стає пусто в грудях
у роті – гаряче. Шерхнуть пальці
роздивляюся світло на важчій шальці
воно йде від твоєї руки
Вона добра, щедра – не просить собі взамін
я мовчазно дивлюся собі в камін
Я прожовую цілі промови,
артикулюючи нащось думки
Зголоднілі – шукають собі дискуссій
Це їдальня під назвою „бути в курсі”,
он в кутку, на таці, хлібини абзаців
глевких невимовних слів
що не з’їсти не проковтнути виплюнути
післясмаком – вата, сижу, жую її,
як виразну суху відмову
та коли із людьми розмовляєш ти
тобі удається усе виправити
мені віднімає мову
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610660
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2015
автор: Amaya