Кручені вранішні цвіт-паничі,
вас і осіння пора не лякає –
барви горять і спите лиш вночі,
сонце до себе голівки ззиває.
Квилять вгорі в перший раз журавлі,
хмари свинцеві і вітер холодний –
там, серед них, старші до управлінь
призвані стрій будувати із сотні.
Тож, полетять кудись ген над селом,
далі над цвинтарем, пам'яттю серця –
щоби змахнути усім нам крилом...
Ну а життя йде в характері скерцо.
Кручені в часі мої паничі –
ті, що садила в дворі нашім Неня...
Там, де родились й знайшли своє ймення
ми,...а тепер вже... кричи не кричи...
02.10.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610811
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2015
автор: Променистий менестрель