Верніть літа, верніть літа!..
Щоб юність панувала всюди…
Хоч нині осінь золота,
Та молодість ще коле груди…
Усе пригадую не раз,
Мого життя шляхи прожиті,
Немало виніс я образ,
В очах моїх вони щомиті.
Сльоза побігла по щоці,
Хрущі стиснули тепло серце,
Тримати б молодість в руці,
Проте живу, аби не вмерти…
Я хочу знову до весни,
Та не змінити свою долю,
Бо вже дорослими сини,
Внучат шукаю я по полю…
Тихенький віє вітерець,
Сміється доля наді мною,
А, що літа… Нехай їм грець!
Бо я повінчаний з весною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610813
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2015
автор: Віталій Назарук