Проснувся ранок. Зорі погасив.
Запеленав росою сонні трави.
Півнів почулись перші голоси.
Зарожевіли-зацвіли заграви.
В німому спокої застигла далина,
Мов готувала сонечку сюрпризи…
Авжеж, то осінь. Справді, то – вона.
Вдягла берізці золотаві ризи.
Простяг багряні руки вгору клен,
Благав неначе трохи зачекати,
Й побачив там зажурених лелек
З гнізда осиротілого на хаті.
Сади просили фрукти позбирать,
Роса холодна плакала-стікала.
Зняла останній лист горобина,
Гіркими вихвалялась ягідками.
24.08.2014
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610883
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)