Іду... Вслухаюсь в стоголосся трав,
які за ніч осінню цю змарніли...
Що́ тут знайшов і що́ кому віддав?
Так несподівано дерева постаріли...
Переплелись у косах галузки́,
стежками пройдених жовтогарячих буднів...
Що́ загубив? І в дар прийняв що́ ти
на роздоріжжі праведнім і блуднім?...
Іду... Вслухаюсь в тишу говірку,
вбираючи слів подих просто в груди...
Все, що Ти дав - все з рук Твоїх прийму!
Сон трав дозрілих Часу біг пробудить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610955
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Іванюк Ірина