...перед тим, як назовсім піти –
хотіла б я,
востаннє узріти,
побачи-ти,
як на осінній ріллі,
на пахучій вологій пухкій землі –
сходить озиме жито…
узріти,
як оті найпершенькі сходи-ростки,
кармінно-багрянцеві голочки́,
наївні і ніжні,
запурпу́ряться
на вологому чорному тлі
у церковно-сусальному
світанковому світлі –
услід і на прощання мені
осіння рілля –
символ Завершення,
Кінця остаточного і Забуття…
водночас осіння рілля –
символ Початку, зародження
молодого
оновленого Життя…
…от би мені –
на краєчку межі-грані,
на лінії незвороття,
озирнутися увостаннє
і узріти,
як голочками
порфі́роро́дними
сходить озиме жито,
і осміхнутися стиха: ЖИТТЯ…
03.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611079
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Валя Савелюк