Проходять люди і роки.
І старість нас вже доганяє.
Його просила:"лиш не йди".
А він пішов і не згадає.
Уже в волоссі сивина.
Ти згадуєш старих знайомих.
Про нього спогад - лиш журба,
Бо він далеко вже від дому.
А в нього фото у руках.
Вона на ньому: та єдина.
І тільки сльози на очах,
Бо він пішов, її покинув.
І після довгої розлуки,
Він повернувся в її дім.
Уже не теплі її руки.
Тепер залишився лиш він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611098
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Amelia-Evangelina