Бо ти - це я, пишу тобі листи
Із зірочками з неба на конверті
Аж часто так доводиться плисти
Без променя надії. І померти
Вже вкотре, щоб мов фенікс до життя,
Щоб зрозуміти бодай щось інакше,
Відчути смак і колір, сенс буття,
Хоча б на мить. І знов забути. Важко
Так дихати без осені дощів.
Бо хто крім них мені й тобі розкаже
Про нас. Відмиє золото душі.
До блиску. Щоб побачити де справжнє
Втікло і заховалось у думках.
У хаосі. Закрилось у коморі.
Несу тобі ключі у своїх снах,
Де ми з тобою наче дощ прозорі.
Розвіє вітер той зрадливий щем.
Я так тебе люблю, до неба справжню.
Зустрінь мене із чаєм і дощем,
Бо він з тобою. Як і я. Назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611339
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: Юліанка Бойчук