Ти ж літо бабине просила

Листочки  падають  шовкові,
Доріжку  стелють  вогняні.
Надворі  день  лежить  в  обнові,
Малюють  клени  багряні.

О,  Боже  мій  в  які  відтінки,
Вдягнулись  доли  і  яри.
Лежать,  як  ноти,  як  відмінки,
Чаклун  розсипав  із  кофри.

У  візерунках  кольорових,
Гай  в  стані  чудо  -  дрімоти.  
Лежить  у  загадках  казкових,  
У  сяйві  Бого  -  теплоти.

Прабаби  літо  ти  просила,
Для  тебе  мила,  принесу.
І  серце  теж  лебідко  біла,
До  ніг  твоїх,  я  покладу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2015
автор: Дід Миколай