Сіють озимину,
Даль же не пахне радістю…
Світ до нас повернувсь
Знову на тридцять градусів.
Інша з’явилась грань –
Рівно одна з дванадцяти.
Що на ній? Час прощань,
Мудрості тиха грація.
Тягнеться літа шлейф
Срібною павутиною,
Тільки воно вже блеф.
Вже і душею стигну я.
Осінь і я – чужі.
В золоті чи в іржі
Йде вона королевою.
Тепло. А я дрижу
І для думок прошу
Холоду березневого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611379
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: Ніна Багата