Ні, вона не сумна, ця осінь.
Підрум’янила злегка щоки,
Вклала стрічку злотаву в коси
Й павутинячу поволоку.
Ні, не миє слізьми отаву.
Так хитрюще моргає оком.
Сіє блискітки серед ставу.
Дише тихо, вільно, глибоко.
Ні, не страшить зимою душі.
Розплітає космічні звуки.
Сипле їх, як дозрілі груші,
Наче зорі щасливі в руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611436
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)