Вона його кохала до безтями.
Вірші йому писала уночі.
А він ходив столичними стежками,
Пив з пригорщі настояні дощі,
Врізався вухом у мотиви міста,
Ловив очима стильний колорит.
Вона ж із пазлів під сонату Ліста
Складала сонце і його візит.
Вона його любила… так дитинно,
Так трепетно, як вміє тільки Бог.
Він «не помітив», віддалився чинно,
Лишив букет їй з вітру і тривог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611499
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)