Так миготить моє серденечко у грудях,
Це трохи суму і так трохи хвилювання.
Я своє щастячко триматиму у ру́ках
Й не відпущу, за будь-які прохання.
Від миготіння - очі зажурились
Та я не здамся, я триматиму високо.
Те щастя, у якого серденька забились
Й від стукоту воно розкинулось широко.
Це щастя лиш моє, воно мені підвладне
І я із трепотом відкрию свою душу.
Воно наповнить всю її громадну
А я зачиню міцно на коріння груші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611644
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.10.2015
автор: Olesia Bellamy