Візьмемось за руки,
Закриємо очі,
Поєднані світлом барвистим.
З вселенської тиші,
Із сяява снів
Весь час, мов система зависне.
Цілую тебе,
Тримаю так міцно
І хоч би куди не впустити.
Немає «вже час», немає «вже пізно»,
Усе без образ, всіх прости ти.
Нехай всі ті дурні
Тріпочуть між бруду,
Нехай далі давляться сліпо.
Схиляти в той шлях нас обох я не буду,
Розраду неси, моя діво!
І солод від губ,
Приємна печаль
Дарують спомин про тебе.
Я дуже давно віднаходив причал,
Й не бачив за зорями неба.
І ти пригорнись,
Зіжми мої руки,
Упийся своїми губами.
Я знав, що ти є тим завершенням муки,
Яка ввіковічена снами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2015
автор: Timothy M. Schneider