А осінь плаче шелестом дощу,
Й лелеки ввись піднявшись відлітають.
А я до тебе знову й знову йду,
І струни в серці дзвінко вигравають.
А ти хотіла б як ота зоря,
Що в небі синім високо сіяє.
Враз спалахнула сильним почуттям,
І в ньому повністю й дотла згорає.
А я любив вдивлятись в твої очі,
В яких я наче в повені тонув.
Та тої місячної ночі,
Чи я люблю їх, так і не збагнув.
А осінь плаче шелестом дощу,
Й лелеки ввись піднявшись відлітають.
Та я до тебе більш уже не йду,
І струни в серці тихо замовкають.
1990р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Горбаль Василь