Мені болить за Україну,
Її нещасних дочок і синів.
Не хочу я дивитись на руїну,
Не хочу чути автоматів "спів".
*
Розграбували, попалили, вбили...
Замучили простих людей.
Густих димів рядном накрили...
Та чи на благо тих ідей?
*
Незламність духу через сльози, відчай...
Несила стримати свій гнів!
Невже це буде такий звичай:
Рятуватися від злих вогнів?!
*
Так хочеться сказати: "Досить!
Ми ж одне ціле, рід наш не німий!"
Народ до Бога молиться, голосить,
Кричить, що досвід наш гіркий.
2.03.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611756
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.10.2015
автор: Анастасія Шаповал