У грудях звідки провалля,
Неначе жива ще і досі?
Втікають птахи стоголосі
Чи може,
Втри зухвалі,
Скотилися у безодню,
Ховаючись там від образи?
Хіба я?..
Нікого, ні разу -
Сама без кисню і водню...
Сама припадаю ревно,
Краплинкою тану в долоні...
Зігріюся тут, на осонні,
Чекати тепла...
Даремно.
Коли не бачила зброї,
Нестерпну хто випалив рану?
Чи просто фантомна омана -
Розірваних нот гобою
Комусь нагадує:
Коло,
Точнісінько не відтворити?
І з попелу - в метеорити,
Бо чахне довічне соло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Ліна Ланська