Північний вітре кольору зими,
окутай враз з усіх сторін собою.
...Тепло у Літа щедро брав взайми,
до розрахунку ось стаю з тобою.
Не муч же довго - подихом з душі
здмухни останню краплю сонця, Сні́жний.
Холодним сном на-бі́ло пороши
ти танець днів. Закручуй вузол! ...Ніжний
зникає слід весняно-невагомий..
(а я ж наївно вірила: "Навік!")
Раптово з ніг звалила глиба втоми
і згірклий присмак вже чужих утіх.
Ти не вкрадеш у Часу ні хвилини!
(більш не напружуй, Вітре, крил своїх)
Ти відпусти любов цю без провини,
щоб хоч впівкроку шкутильгати зміг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Мар’я Гафінець