На істині незаперечній пишу твоє ім'я
Поль Елюар
Хто не любить її, димнокосу,
Цю весталку вечірніх багать
Гордовиту, розкуту і босу -
Вихор серця, яке не спіймать
Хто за нею не йшов по степах
Чувши ту променистую мову
Що відлунює в снах і громах
В далечінь зазива загадкову
Хто за неї в траву не упав
Насіниною теплої крові
І безсмертя своє відшукав
Відродившись у тілі дубовім
Хто доньки не пізнає вогню
Берегиню співців і блукальців
Що у память ввійшла родову
Злото все, що торкнуть її пальці
Тож згадай свою рідну сестру,
Вона світоч єдиний в негоду
Лиш торкни в собі чисту струну
І умить відгукнеться Свобода.
4.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611942
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2015
автор: Віталій Стецула