Дерева ручки-гілля
Вгору простягають
У холодну голубінь.
На землю сутінки лягають-
Вечір кинув свою тінь.
Місяць вигляне поволі
Із-за річки лиш на мить
І ніщо в пору осінню
Зір не веселить
Лиш прозору тишу
Вітер розірве,
Листя в вихор кине,
За обрій прожене.
Природа почорніла
Перед подихом зими,
Безлюддя душу не лякає-
Я звична вже до самоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: nitka6