.

ні  для  кого  із  тих,  хто  в  собі  загубився,  не  придумали  люди  мапи,
не  запалили  вогню,  не  подали  аріаднину  нитку.
і  справді  -  дітям  поганий  приклад,  краще  просто  ізолювати,  
в  самітному  домі  замкнути,  забити  ретельно  шибку.

і  слідкувати,  щоб  ніхто  з  них  назовні  не  вибрався,
і  відводити  погляд,  коли  випадкова  зустріч:
все  нормальне  у  них  давно  розгубилося,
очі  їхні  в  щілинах  забитих  вікон  -  ніч.

для  тих,  хто  себе  не  шукає,  придумали  люди  казку.
страшну,  наче  погляд  ув"язненого  у  власній  домівці,
правдиву  не  більше,  ніж  сотні  разів  переклеєні  маски,  
що  замість  облич  у  кожного  з  їхніх  наглядачів.

у  казці  у  цій  усе  максимально  чітко:
людина  проста,  як  мелодія  з  музичної  скриньки.
тому  засинайте  і  будьте  слухняними,  дітки,
і  не  зазирайте  у  вікна  самітних  будинків.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612094
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.10.2015
автор: alalal_v