Не жди, що прийде хтось поворожити -
У Осені вже на знайти конвалій,
А щоб сріблясту павутинку зшити,
Замало вогнища п"янких баталій.
Не плач, що разом стати не судилось
На вишитий рушник червоно-чорним,
То може й не біда,а Божа милість
І доля завтра до грудей пригорне.
Не йди, бо завтра може й не настане,
І вже оте, несказане, довіку
Ятритиме, пекельна наче рана,
Не день, не два...роками, що без ліку...
07.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2015
автор: Ліна Ланська