Я рими плів з нещасної любові,
Думки пливли, мов мряка в небуття,
Струмками наливались річки крові,
Руйнуючи мій мозок і життя.
І нафіга мені це щастя впало?
Як кіл воно ґвалтує мозочок,
Від «насолоди» серденько охляло,
А у очах мільйони зірочок.
Тому, я краще заримую осінь,
Де в біле заквітчались небеса,
Де пломеніють верби жовтокосі,
І грає діамантами роса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612172
Рубрика:
дата надходження 09.10.2015
автор: SAKHO