Спочили косарі опісля косовиці,
Дрімає Бог в майстерньому строю.
Снують ланами вдови-полудниці,
Щоб десятину відібрать свою.
Собаки сплять в запилених дворах,
І ластівочки в гніздах вже поснули.
Святі заплющились на образах,
Гуде ще пасторалії лиш вулик.
Дитино, спи, в колисці батьківщини,
Та й на казок перині голубій.
Спи-спи, і сон твій жовто-синій,
Хай повен буде прадідівських мрій
Сни степом, долами та синім морем,
Курганами й стежками поміж них,
Залогами на краю Дикополя,
Сни чумаками на возах старих.
Спи-спи й чимдуж до матері тулися,
Бо сни передаються з молоком.
Їх в'яже память - золотиста спиця-
У благодатнім затінку дібров.
Тож все, що є в минулім не минає,
І ще в прийдешнім задзвенить тобі
Спи в час, дитино, коли й Бог дрімає,
Щоб майструвать й собі майбутні дні
6.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612178
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Віталій Стецула