Вольні
Наша доля- розпусниця-пані,
Раз повіялась і навіки.
Ворог мислить, що ми безталанні
Й знає: справжні у нас вояки.
Ми поволі вози запрягаєм,
Гостримо вайлувато шаблі,
Зате голови, як ми рубаєм
Воріженькам на рідній землі.
Повістять нам пісні, вишиванки,
Про усе за пройдешні літа,
Поскидаймо облудні фіранки,
Світанкова сяйне красота.
Як дзвіночки покотяться роси
По сріблястих стезях в майбуття.
Чарівниці вплетуть луки в коси
І для миру сповиють дитя.
Ми великі, міцні і сміливі,
В очах зорі, у серці сонця,
Людність наша - невичерпне диво,
Струменить від святого Отця.
Хто патякає, що ми бездольні?
Озирніться, та ми ж у раю!
На світ Божий являємось вольні,
Ладні згинуть за волю в бою.
09 жовтня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612238
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Микола Паламарчук