Я так замерз раптово!
А ти і в снах холодна.
Десь ходиш гонорово -
Ти холодністю модна.
У мене мліють руки,
Немов тягар ти маєш,
Та знаю: тільки роки
На мене одягаєш.
Що ж, ці сумнівні строї
Мене вже не бентежать,
Хоч осінь з золотої
Віддзеркалює в нежить.
Кудись я помандрую
Зігріти серце, руки...
Роки хіба марную?
Кружляють ніби круки.
Бач! І ти тут кружляєш!
Мов фата та моргана.
Невже ти так страждаєш?
Від Долі це догана?
Що ж, тяжко гріх забути
І зраду вмить простити...
Та досить меду кути!
Нам досить сльози лити!
09.10.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612251
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Левчишин Віктор