Втікала лісами…
Живе смерекОве море
Котилось… гойдалось… штовхало мене туди…
А ті, що ішли слідами, курили “More”…
Збивали у хащах
ногами мої гриби…
У венах кипіла –
Не кров… вже не кров… а лімфа!
У темряву лісу вливалася без вагань...
Бо ті, що ішли слідами, сказали - німфа…
Багаття розклали
для чорних своїх заклань…
……бо зорі на травах
Занадто п”янкі… відверті!…
Бо ніч пов”язала на коси мої вуаль…
Вона ж - вигравала мені на звабливій флейті…
І тих, що ішли слідами…
чомусь……. не жаль…………..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2015
автор: гостя