А жаба душить багатьох…
Що хлопець мав сільську прописку,
Вижив в житті, живе – не здох
І може врізати по писку.
Що слово в нього завжди є
І наплювати на погони,
Він пише вірші і жиє,
Лиш часом грає в перегони.
Бо прагне вибитись в житті,
Не має по роду він блату,
Він є таким, яким він є,
Живе на пенсію й зарплату…
Любив він тюльку, наче мед,
Горіли очі, сам молився,
Та завжди йшов лише вперед,
Він з Богом жив і ним святився.
А, як прийде останній час,
Нехай збереться вся родина,
Його згадають ще не раз,
Щоб ще згадала Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2015
автор: Віталій Назарук