Котиться сваргою вечір в долоні,
Стигне бурштинним вином на губах,
Вклоняється гречно котам на балконі,
Оркестрам спізнілих у парку комах.
В дівочім волоссі він усмішки губить,
Сяйні лабірити будує в вітринах.
Берізку тонку до плеча приголубить,
В калюжах малює чарівні картини.
Химерним алегро у відблисках грає
І квітам духмянить лялькове лице,
Сопілку калини він кличе із гаю
І пурпур наносить на місто усе.
І нам у вікно він загляне небавом,
Легенько торкне він твій носик кирпатий.
Така вже щоденна у нього забава:
Янголів любих між люду шукати.
І тихо шепне "на добраніч" на вушко,
Із сюртюка вишні зір він дістане.
Вкриє літом і трав покладе під подушку,
Чарівно ж засни, моє диво кохане.
Хай вечір мандрує за гори Карпати
Могутнім смерекам співать колискові,
Та завтра він знов прийде тихо до хати
І казку нову буде лагідно мовить.
16.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612381
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2015
автор: Віталій Стецула