Там ніжна тінь мовчання постає,
Де мрії п’ють вечірні сизі барви,
Де пелюстками снів суцвіття голубе
Мед спокою розсіює по травах.
Іскриться серце смутком золоте,
Проміння сипле в сутінки туманні,
А на їх хвилях в даль віків пливе
Солодких спогадів човен останній.
Вуста торкає шовком забуття.
А зорі білими холодними руками
Вколисують усі земні чуття,
Що леготом журливим тануть.
І горнеться до тебе самота,
І відчиняє срібними ключами
Ту клітку туги звідки вирина
Мовчання тінь понад світами.
8.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612386
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 10.10.2015
автор: Віталій Стецула