Знов мене сюди веде дорога,
Хоч душа матусі в небесах,
Стежкою прямую до порога,
Ноги заціловує роса.
Вже не мама жде мене в віконці –
Груша зустрічає – не вона,
Напились плоди доволі сонця,
Двір сп’янів, неначе від вина.
Обережно у траву ступаю –
Заблукала стежка в споришах,
Мальви мені приязно кивають…
Повниться теплом моя душа.
І хоч сивина чоло прикрила,
Шепотіння листя чую з віт:
«Тут твої зміцніли долі крила,
Повела молитва мами в світ».
8.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612438
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)