Велика праця майстра погубила,
Що білим птахом серед хмар літав.
Вона йому зламала крила
Й з небесної блакиті він упав.
Із висоти пташиного польоту
Він безнадійно падав до землі.
Він не побачив кОльчого дроту,
Бо падав в цілковитій він імлі.
Поранений,він впав від болю,
Упав від трупом до землі.
Пролилась його кров рікою,
Немов у в'язня у тюрмі.
Він помирав...Його замордували...
Він помирав у муках і журбі.
Але ті кати ще тоді не знали,
Що майстра мордували у тюрмі.
Але ж хіба тоді ті люди знали
Кого вони вбивали і за що?
І проти майстра вони всі повстали
І вбили його просто нізащо!
Та він лишився вічно жити,
Він працю свою всім нам залишив.
Та кат підняв свій меч,несамовито,
І своїм лезом майстра погубив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612495
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2015
автор: El DoRaDo