Я на дні серця загубила розум
І не спроможна знов його шукать,
Я забуття собі стромляю в душу й мозок,
Й несила десь свідомість знов піймать.
Блукаю в собі, в темних лабіринтах
Між тисяч обіцянок, марних мрій,
І десь далеко у мені ще б’ється тихо
Болюче серце, колись сповнене надій.
І втративши всю милість сподівання,
Кінця не буде журбам у журбі,
В якій я захлинаюся скорботно
Німим коханням, що мовчить в мені.
© Жанна Білавич, 21.04.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Жанна Білавич