Знову не сни, а муки...
Бачу у котре - Павич
Входить тихо, без стуку
І, найріднішим з облич,
Схилиться, усміхнеться
Віялом хвіст розкрива...
То лиш мені здається -
Літом зими не бува.
Очі голублять ніжно,
Руками?..в обіймах стис.
Зовсім мені не смішно -
Хто ти, Павич чи Нарцис?
Відтінків кольорових
Не полічить уві сні,
Теплих, м"яких махрових,
Тих, що наснились мені.
Ніби птах, а обличчя?
У фіолетових друз
Очі сумні?...зазвичай,
Сонцем не стане гарбуз.
Знову не сни, а диво -
Сльози і сміх вночі...
Рвуться душі журливо,
Плачуть коли Павичі...
11 жовтня 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Ліна Ланська