Як на світі востаннє зітхну
і душею у вирій полину –
ви мені у соснову труну
покладіть чебрецю і калину.
Може інші світи – то казки,
потойбічне життя – таємниця.
Ви мені покладіть колоски –
хай проб‘ється до сонця пшениця!
Як зберуся у путь до рідні,
де немає ні шляху, ні броду.
Одягніть вишиванку мені,
аби знали, якого я роду.
Наді мною не гірко тужіть,
бо пізнав я любові і щастя.
Краще тиху молитву скажіть,
бо молився в житті я не часто.
А як Мати-земля забере,
то, наливши гіркої по вінця,
молодим пригадайте мене
і, як слід, пом‘яніть українця!
* * *
А внучата мої дорогі**
заспівають мені колискові…
[i]Я полину в далекі сніги,
побреду у поля колоскові.
[/i]
Юльця віршик оцей прочита,
Рома – тихо ромашки положить…
[i]Я піду у високі жита,
де душа моя долю ворожить.
[/i]
А найменший Артемка, внучок,
дасть послідній салют з самопала.
[i]Я зберу їм в букет зірочок,
щоб зоря їм життя осявала.
[/i]
[i]Буду вічно на вас споглядати…
Сльози давлять, але я не плачу.
І все тяжче і тяжче писати –
[/i]так закінчиться доля козача.
2007 р., с. Троїцьке, Січеславщина,
[i]листопад 2015, Миколаїв
* Заповіт Петра Євменовича Шипила включено мною до своєї збірки на виконання обіцянки, даної мною його дружині Олександрі Василівні влітку 2014 р. Цей твір фактично став рушійною силою для включення до збірки розділу „Зворотній зв‘язок“, як і самої його назви, що само по собі є символічним.
** Другу частину заповіту склали робочі занотовки його автора, які він не встиг закінчити самостійно. Курсивом позначено написані мною слова чи уривки, які могли б увійти до остаточного авторського тексту твору.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612614
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2015
автор: Олександр Мачула