Сяючі скалки

"Святий  Патрік  вигнав  з  Ірландії  змій,  але  не  зміг  вигнати  печаль  із  сердець  ірландців.  Серце  ірландця  -  прозоре,  наче  димок,  що  розвіює  вітер,  крихке,  як  кристал.  Падіння  імперії  і  загибель  мільйонів  людей  залишать  його  байдужим,  але  тремтіння  листка  на  вітрі,  крик  диких  гусей,  або  Місяць,  що  ллє  промені  на  мовчазну  затоку,  можуть  перетворити  його  в  мільйони  сяючих  уламків."
                                                               (Робет  Говард)

Край  скляних  сердець  –  Май  Ео*  –  
Рівнина  тисова,  
Черства,  сумна  та  інколи  крісова,
Де  камені  танцюють  колами
Свої  танці  шалених  шаманів,
Де  небо  проколоте  Круаханом
Не  хоче  крутитися-обертатися,
А  тільки  супиться  і  ображається
На  цих  танцюристів  джиги,
Рудих  швачок  вітрил  
Вітром  зачесаних  і  розпатланих,
До  гіркоти  морем  просолених
(А  я  то  думав-гадав:
Чого  ж  вуста  тамтешніх  жінок
Гіркі  та  солоні**,
А  ягоди  на  схилах  черлені  й  солодкі,
А  воно  ж  –  тужлива  пісня  –  
Та  що  серця  розбиває  на  скалки,
А  ми  ті  скалки  –  на  дороги
Замість  шутеру  й  бруківки  –  
Аби  виблискували,
Коли  ми  світ  за  очі  та  цими  дорогами,
Не  вертаючись,  не  вертаючись)
А  то  вітер  –  у  волинку  хмар  –  
Така  от  музика,
А  от  хвилі  –  сірі  до  обрію  –  
Йди  блукай,  яко  посуху,
Чи  то  під  з  вітрилом-крилом
У  тумані  птахом  –  пощезни,  
А  от  вівці  –  кучеряві  й  зажурені  –  
Йди  проповідуй.
Бехзхатько  вічний  –  
Ірландець  з  Рівнини  Тисової
З  клану  О’Ґара...  

Заувага:
*  -  та  ніяка  вона  не  тисова  (нині),  і  ніяка  не  рівнина,  просто  земля  сумна  та  тверда.  Камені  там  на  надгробки  добрі  –  що  правда,  то  правда...  Не  тільки  для  мурів  замкових  і  кляшторів  –  не  тільки...  

Ще  заувага:
**  -  а  жінки  там  всі  руді  і  всі  відьми.  А  якщо  не  відьми,  то  такі  як  Грайне  Ні  Майле  (GráinneNí  Mháille).  Особливо  на  острові  Олен  Акла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Шон Маклех