Сірими заплаканими вікнами,
дивляться назовні сірі дні.
Сірі перехожі поспішають,
знову опинитися в теплі.
В сірому і втомленому місті,
вкрилось що туманом, як плащем.
Не чути голосного сміху й пісні
змито все пронизливим дощем.
Сірого занадто, забагато...
Каменем аж давить до землі.
Потрібно десь від сірості цієї,
До весни сховатися мені..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612718
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2015
автор: Юлія Сніжна