Зчорнілі люди, висохлі скелети...
Не плачуть діти, вже пусті колиски...
Кому молились, Одіну чи Зевсу,
Й до смерті бились за собачі миски.
То голод помутив колись осяйні очі.
І сонце сіре там, де день білів здаля,
І чути як чийсь труп, в казан з могил волочать
А мати пригорта, вже мертве немовля.
Червоний кат, ДИВИСЬ!..на ці померклі кості…
Заглянь у тих очей, безумну каламуть,
Вони усі прийдуть, до твого пекла в гості
В твоє багаття мук по свічці принесуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612783
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2015
автор: baluwka