До чого болем обливати думку
І сіять в ній пшоно розчарувань?
Щоб мов би пригасити, хай на мить лиш
Пекучий дим від спалахів бажань?
Що значить все це? І що значить віра,
В якій себе гартую повсякчас?
І що отримую від почуттів натомість? –
Та їх самих, ще більше, кожен раз!
Так, не потрібні сподівання, марні мрії,
Коли реальністю наповнені серця.
Я усвідомлюю. Та все одно в на дії,
І чашу болю доливаю по вінця.
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Жанна Білавич